Хибні переконання, що заважають нормальному здоровому розвитку психіки дитини та батьків

Хибні переконання, що заважають нормальному здоровому розвитку психіки дитини та батьківХибні переконання, що  заважають нормальному здоровому розвитку психіки дитини та батьків

Ангелова С.О.

Вся цілеспрямована діяльність людини відштовхується від певних принципів, тобто вихідних положень. Принципи формуються відповідно світоголядних переконань, як саме треба жити. У вихованні дітей ми також маємо свої переконання, де-яки з них є хибними., ускладнюють взаємодію та обтяжують спілкування з дітьми.

Хибні переконання стосуються поведінки, емоцій, заборон, принципів виховання. Вони існують у батьків щодо себе та щодо дітей.Основою їх є негнучкість мислення та надмірна орієнтація на ідеали, нехтування природними закономірностями психіки дітей. Надалі ми проаналізуємо життєві ситуації, проаналізуємо проблеми, що виникли, позиції батьків, переживання та думки дітей, можливі негативні наслідки. Детально розглянемо, як можна зарадити подібним негараздам.

Наше завдання дати аналіз та методичні рекомендації батькам, вихователям, психологам.

Ситуація 1. „Моя дитина повинна бути найкращою!”

На батьківських зборах у другому класі мати скаржиться на доньку: „Вона отримує не більше 7- 8 балів, часто не записує уроки, вчора я подивилась її щоденник та півгодини плакала, я у розпачі!”

Цілком природно, що мати хоче покращити успішність своєї дитини та переймається тим, як вплинути на неї. Проте привчання другокласниці до порядку та навчальної дисципліни є пересічною, робочою проблемою. Тому тривожить той факт, що мати сприймає її як дуже велику невдачу. Розпач матері від добрих, але не відмінних оцінок вказує на те, що матері хотілося б бачити дитину найуспішнішою.

Можлива позиція матері полягає у переконаннях: „Моя дитина повинна бути ідеальною, моя дитина повинна бути кращою серед інших”.
Дитина в таких умовах, починає думати: „Я маю старатися, бо буду гірше за всіх”, „Мама любить мене лише тоді,  коли я найкраща серед інших дітей” „я повинна стати кращою!”

У випадках, коли не вдається бути найкращою з’являються думки: „Я не варта любові батьків.” „Я погана, негідна” „Я гірша за всіх”
Серед упереджень є такі, що стосуються особистості дитини та батьків є надмірне прагнення до ідеалу. Ідеали існують, щоб давати нам орієнтири, спрямовувати наш рух вперед. Разом з тим, важливо пам'ятати, що ідеал наче обрій – по суті є недосяжним, коли ми до нього наближаємся він віддаляється. Це дуже стомлює та виснажує фізично. Для психіки подібні намагання закінчуються формуванням особистості, яка постійно незадоволена собою та ставить перед собою недосяжні цілі. Отже не варто перейматися тим, що ти не фінішуєш на обрії.

Орієнтація на ідеал може викликати своєрідне відношення до недоліків. Помічаючи їх у собі, людина починає вдаватися до неконструктивних засобів психологічного захисту. Одним з таких засобів є, так зване, заперечення. Людина сама собі говорить, що в неї все гаразд, вона найкраща, бо не має сили повірити в існування будь-яких вад свого характеру. Повірити в свої вади - означає зруйнувати власний ідеальний образ.

 Протилежна крайність виникає тоді, коли людина починає жорстоко каратися через найменьши промахи та помилки, через зауваження своєї недосконалості. Може сформуватися негативне уявлення про себе. Тоді всі недоліки перебільшуватимуться та вважатимуться основними рисами характеру.

Велика прірва між домаганнями та отриманим результатом завжди негативно впливатиме на емоційне самопочуття людини як дорослої так і маленької. Концентрація уваги на недосяжному ідеалі є неконструктивним та шкідливим психичним механізмом.

Кожен з батьків хоче пишатися своєю дитиною, але вимагати від дитини постійно випереджувати однолітків, означає формувати в неї погляд на життя, як на постійні перегони.

Рекомендації психологам

  • Завданням психолога у роботі з такими батьками є всебічний аналіз ситуації. З метою усвідомлення ідеалів та  принципів виховання, ресурсів дитини, вимог до неї та засобів взаємодії батьків з дитиною.
  • Доцільно домогтися формування непротирічного чіткого усвідомленого ідеалу.
  • Батькам необхідно допомогти оволодіти деякими вміннями, а саме:
  • Вмінню ставити дитині найближчі досяжні цілі.
  • Вміння з’ясовувати  послідовність завдань для досягнення мети
  • Вмінню знаходити ресурси дитини, які можна використати.
  • Вмінню розмежовувати ідеальнний образ та реальну ситуацію.

Можливі питання для аналізу та конкретизація ідеалів.

  • Якою Ви хочете  бачити свою дитину зараз?
  • Якою Ви хочете бачити свою дитину, коли вон виросте?
  • Чому Ви хочете навчити свою дитину?
  • Які Ви хочете мати стосунки з дитиною?
  • Якою хочете виховати свою дитину?
  • Які свої мрії Ви втілюєте в дитину?
  • Які надії покладаєте на дитину?
  • Як дитина має реагувати на Ваші зауваження та вказівки?
  • Як дитина має поводити себе вдома
  • Скільки часу дитина повинна займатися приготуваням домашніх завдань?
  • Яких результатів має досягнути Ваша дитина?
  • В чому вона повинна мати успіх?
  • Які заняття ви вважаете шкідливими для дитини?
  • Які стосунки має налагоджувати дитина с оточуючим?

Питання для аналізу ресурсів дитині.

  • Які риси характеру  має дитина?
  • Які її чесноти?
  • Які має вади характеру?
  • Яких здібностей бракує?
  • В яких галузях дитина може випереджувати однолітків?
  • В чому дитина має природні обмеження, що стосуються її здібностей?
  • В чому дитина має обмеження, що стосуються об'єктивних умов?
  • В чому дитина має обмеження, що стосуються помилок в вихованні?
  • Якою б ви хотіли бачитии дитину відповідно її природним  здібностям?

Рекомендації батькам та педагогам:

  • Проанализуйте всі якості та здібності дитини
  • Згадайте про вікові обмеження, наприклад молодшим школярам бракує довільністі, самоконтролю, стриманности їх треба розвивати.
  • Зауважте, які якості та вміння дитині необхідно набути. Знайдіть іі ресурси, тобто за рахунок чого ви можете компенсувати недоліки.

Приклад компенсації.

  • Ви хочете привчити дитину записувати домашні завдання. Це буде вимагати від неї довільної  уваги тому, коли займаетесь використовуєте властиве дітям, промовляння до себе, (т.з. егоцетрованне мовлення), перетворюючи його у самоінструкцію ввечері: ”Завтра мені треба записати завдання в щоденник”, вранці повторуюте:”вдень мені треба записати уроки у щоденник”. Поступово дитина привчиться і  самоінструкція стане звичкою.

Ситуація 2. „Чим більше критики –тим краще”

Для анализу наводимо сумну сповідь 12 річної дівчинки, яка звернулася на консультацію до психолога:

„Річ у тім, що мої батьки до мене дуже несправедливі. Вони лають мене практично за все щоранку я вислуховую скандал. Про оцінки неможливо розповісти правдиво. Якщо я отримую 10, батько кричить на мене, каже, чому не 12 і що 10 - це не оцінка, щоб радіти (навчаюся я досить погано, у чверті є три посередніх оцінки), але я стараюся вчитися краще, проте коли отримую 12 батько знову незадоволений і лається, що я радію випадковому успіху, а він має бути постійним. У домі постійно скандали: батько репетує, мама мене захищає, хоча зі мною не згодна. Відповідно батько кричить на маму, а потім всі дружно мене лають, яка я дурепа і що вони через мене постійно сваряться та взагалі від мене самі біди. Останнім часом, лайки перетворюються у повсякденну звичку. Приходить думка про самогубство - не можу цього зробити, бо уявляю, що з мамою буде.... ну й що мені робити?... я справді потребую у вашої допомоги... Скажіть будь ласка свою думку... Я думаю, справді чи я така нікчема чи може ні...”

Можлива позиція батька міститься у таких переконаннях та бажаннях: ” Я намагаюсь виховати свою доньку якнайкраще, щоб вона була успішною у житті. Я думаю, що зараз для неї головною справою є навчання. Я відчуваю себе впевненим компетентним батьком, коли донька досягає успіхів, отримує найкращі оцінки. Я повинен постійно наставляти її та вказути на помилки”, „Хвалити шкідливо, бо перестане старатися.”

Звідки виникає це незадоволення, чому зосередження уваги відбувається лише на недоліках? Подібне явище можливо, через те що батько хоче бачити свою дитину найкращою серед інших, відмінницею. Кожного разу, якщо донька не приносить відмінну оцінку батько відчуває, що його бажання не здійснюється та почуває себе нещасливим, обуреним. Вочевидь для власної самооцінки батька необхідно бути найкращим серед батьків. Коли донька перемагає, коли вона краща за всіх, то й батько краще всіх. Батько хоче почувати себе справним вихователем, який спромігся великих результатів у вихованні доньки. Його самосвідомість зосереджена на образі Успішного Батька. Коли дитина своєю поведінкою, своїми результатами руйнує цей образ, батько втрачає себе у цій ролі. Це викликає дискомфорт, бо на символічному рівні підсвідомості сприймається як загроза існуванню.

Якими в цій ситуації є преживання дитини? Дівчинка почуває себе винною у сварках батьків, у неї виникає враження, що вона єдина причина негараздів у сім’ї „взагалі від мене самі біди”. У розповіді вона вдається до негативних узагальнень „Завжди лають”,”Щоранку скандал” „Постійно сварки”, „Постійно лаються”. Негативні узагальнення є ознакою розвитку депресивних тенденцій. Як наслідок у дівчинки з’являється вкрай негативне ставлення до себе або як кажуть негативна я-концепція - „я нікчема”, подібне самовідчуття природно позбавляє бажання жити - „приходить думка про самогубство”, Таким чином бачимо, що концентрація уваги виключно на недоліках, яка властива батькові у спілкуванні з донькою, формує у дівчинки негативне сприйняття власного життя.

Батько незадоволений посередніми оцінками. Він вважає, що успіх має бути постійним, поодинокі перемоги його не радують. Орієнтація на постійний успіх є позицією, яка заважає зосередитись на мінливих перемогах. Маленькі перемоги є непостійними, вони не втішають, тому не мають цінності. Проте саме надання важливого статусу пересічним успіхам, дозволяє створити атмосферу успішності, викликає впевненість в собі та стимулює людину на розв’язання  більш складних задач.

Часто помилково батьки вважають схвалення засобом розбещення, а для стимуляції активності використовують дорікання. З точки зору психології таке є помилкою.  Як відомо з психології успіху, прагненя до чогось (мотив досягнення) зараджує успішності, а прагнення уникнути (мотив уникання) заважає наближенню до перемоги. Коли для стимуляції активності дитини батьки застосовують лише дорікання, вони можуть сильнійше активізувати дитину, проте активність виникає через прагнення уникнути емоційного дискомфорту, створенного дорослими.

Якщо батьки та вихователі постійно роблять зауваження дитині, виправляючи та наставляючи, вони концентрують увагу на всіх помилках дитини, таким чином виникає підгрунтя для сприйняття себе як людини невмілої, невдахи з безліччю вад, чи як каже психологія формується негативна Я-концепція.

Протилежна стратегія зауваження позитивних результатів допомагає активізувати ресурси особистості. Дитина набуває позитивний досвід та навчається бути успішною, коли знає за рахунок, яких зусиль та якостей здійснилось досягнення. На це і треба звертати увагу батькам та педагогам.

Рекомендації психологу:

  • Навчити батьків усвідомлювати  власні  домагання
  • З’ясувати всі вимоги до дитин.
  • Визначити основні вимоги.
  • Деталізувати  вимоги до дитини.
  • Переорієнтувати  увагу з недоліків на чесноти, з  невдач на досягнення.
  • Проаналізувати засоби позитивного заохочення дитини.

Рекомендації батькам:

  • Сконцентруйте увагу дитини на її досягненнях.
  • Зауважте,  яким чином, якими діями дитина досягла бажаного результату.
  • Згадайте, які позитивні засоби заохочення Ви вже використовували, які можете використати.
  • Використовуйте для стимулювання активності дитини схвалення, подяки. Тоді дитина не буде уникати чогось, а прагнетиме приємних переживань та емоцій.
  • Уникайте у своєму мовленні негативних установок.
  • Переформулюйте негативні висловлювання у позитивні.
Приклади переформулювання
Негативні висловлювання     Позитивні висловлювання
Сильні люди не плачуть   Треба поплакати - стане легше
 Ти такий ледащий, брехливий, некрасивий-(негативні риси), як твій тато(мама, дідусь, баба)  Ти розумний, сильний, привабливий (тобто-позитивні якост)і, як твій тато (мама, дідусь, баба)
 Дурненька ти моя  Ти розумна
 Це справа не твого розуму  Твоя думка нам цікава
 Ти завжди це робиш гірше за всіх  Кожен може помилитися, спробуй ще раз
 Ти завжди брудний  Ти вмієш бути чистим
 Все добрее колись скінчується  У нашому житті безмежно радості
 Ти нічого не вдієш  Багато залежить від тебе
 Ти поганий  Ти мій любимий

Ситуація 3. „Я повинна бути ідеальною”

„Ніколи не думала, що виховання дітей буде для мене такою важкою справою, інколи здається більше не має сили. Вночі я плачу. Хоча б здавалося мені нема на що нарікати у мене дуже слухняні та чемні діти. Я сама стараюся бути для них прикладом, дотримуюсь режиму, ніколи не підвищую голос. Навіть, коли вони мене дратують я намагаюся стримуватися та не подавати виду. Іноді у середині все бурлить від гніву, проте я зовні завжди спокійна, це мені вдається з великими труднощами, потім болить голова...”

Часто батько чи мати починають сповідувати принцип ідеальної поведінки. Можлива позиція батьків полягає у сповідуванні переконання: „Я можу вимагати від дитини чогось лише тоді, коли сама (сам ) буду ідеальною людиною.” „Я повина показувати своїй дитині лише зразковий приклад.”

Кожна донька прагне бути як мати, а кожен син бути як тато. Коли батькі приховують свої слабкості, дитина, що усвідомлює свої вади, сумнівається: „Чи зможу я стати такою гарною як мати, як батько?”

Дитина, яка змалечку відчуває та розуміє, що таке добре та, що таке погано, почувається особливо недосконалою поруч з батьками, які являють собою бездоганність.

Тактика стримування негативних емоцій має свої „підводні рифи”. Людина влаштована так, що на свідомому рівні приховати свої переживання можна, проте підсвідомо у виразі обличчя, у погляді, в інтонації неодмінно прорветься прихована емоція. Тоді дитина отримує неоднозначне послання і розгублюється. Вона відчуває, що мати чи батько незадоволені та гніваються.

Стримування емоцій дається завжди важко, вимагає витрат енергії, як наслідок виникає головний біль. В таких випадках можуть спостерігатися різноманітні соматичні розлади. За умов орієнтації на ідеальну поведінку і в батьків, і в дитини наростає нервове виснаження. Батьки стомлються через постійні надзусилля бути взірцевими, адже це справді важко. У них з’являється гостре почуття провини, коли вони роблять, щось негарне, що дуже виснажує. Діти несвідомо засвоюють бездоганно ідеальні образи батьків. Вони переймаються необхідністю бути постійно взірцевими, що також сприяє розвитку неврозу виснаження. Таким чином закладається основа розвитку особистості, яка постійно перебуває у стані незадоволення собою та жорстко карається через найменші невдачі.

Батьками, які зосередженні на відтворенні ідеальної поведінки, а не на процесі взаємодії з дитиною, перетворюють виховання на демонстрацію взірця. Згадаємо, що Ідеал за своєю сутністю є штучне утворення. Коли дорослі намагаются бути постійно ідеальними, їхня поведінка стає штучною. Вони не здатні поводитсь природньо відповідно до умов, не проявляють щирих та відповідних до ситуації емоцій, не живуть, а зображають ідеал.

Повсякчасно дитина спілкується не з реальними татом і мамою, а з тими масками, котрі батьки на себе вдягають. За таких умов дитина лишається зразка щирого та адекватного реагування на події, що викликає розвиток емоційної холодності, проблеми у стосунках з оточуючими.

Завданням роботи психолога з такими батьками

  • усвідомлення всіх почуттів
  • вправляння у адекватному самовираженні
  • індивідуальний підбір засобів психоемоційної саморегуляції
  • розвиток рефлексивності, вміння самоаналізу
  • рейфреймінг (переформулювання) та прийняття негативних рис характеру

Рекомендації  батькам.

  • Продумайте та запишить, яки риси вашого характеру та характеру інших людей  вам не подобаються.
  • Спробуйту переформулювати ці риси із вад в чесноти, отже у психіці не має нічого поганого, є лиш міра прояву певною риси.
Негативний прояв риси Позитивний прояв риси
 Боязкість  Обережність
 Нерішучисть  Поміркованність
 Агресивність  Вміння долати перешкоди
 Істеричність  Емоциональність
 Скупість, жадібність  Економність


Примітка: Деякі якості помилково вважаються рисами характеру.

Рисами характеру вважаються  підступність, злобність. Насправді вони є моральною оцінкою вчинків. В основі таких проявів лежать складні психологічні комплекси, тобто внутрішні особистісні утворення. Психичні комплекси спричиняють негармонійне існування людини, обтяжене тривогою та жахами.

Ситуація 4. „Треба лякати жаливим майбутнім”

Щоб позбутися поганих звичок, нестаранності у навчанні, та інших негативних проявів поведінки батьки вдаються до певного роду залякування.  Вони  впевнені, що таким чином можна викорінити негаразди. Через те, багато хто з батьків та вихователів залякує майбутніми неприємностями, постійно розказуючи  про жахливі наслідки набажанної поведінки та шкідливих звичок.Часто діти вислуховують від батьків такі фрази:

„Будеш погано вчитися - залишешся без фаху, не зможеш заробляти, станеш бомжем”.

„Будеш їсти багато солодощів - зуби всі почорніють та випадуть.”

„Не будеш ділитися - з тобою ніхто не буде дружити”

„Не будеш розвивати силу волі - станеш пиячити”

Можлива позиція батьків полягає у такому переконанні: „Діти ще зовсім не уявляють які наслідки може мати їхня хибна поведінка та погані звички, я переймаюся їх долею та турбуюсь за майбутнє, треба їх попередити, треба розказати їм що загрожує, чого треба боятися”.

У випадку, коли дитина стикається з неможливістю одразу позбутися згубної поведінки, через недосконалість вольової саморегуляції чи обмеженність ресурсів, дитяче прямолінійне мислення одразу створює асоціацію: „Я не можу цього позбутися значить у мене попереду жахливі неприємності”.

Жахливе майбутнє є сильним стресогенним чинником для особистості. Як зауважив В. О. Сухомлинський „Людина не може жити, коли у неї попереду не має нічого світлого”

Всі залякування насправді - це власні жахи батьків, часом приховані. Головна шкода виникає через те, що ці жахи відволікають увагу батьків від об’єктивних негаразів і вад, яким можна було б зарадити. Наприклад замість того, щоб визнати, що у дитини складнощі з оволодінням математикою та попрацювати над розвитком її математичних здібностей батьки вдаются до залякування, намагаючись таким чином простимулювати своє чадо до навчання.

Завдання роботи психолога.

  • З’ясувати власні страхи батьків.
  • Проаналізувати причинно-наслідкові ланцюжки, як саме поведінка може спричинити майбутні негаразди.
  • Звернути увагу на перешкоди до бажанної поведінки дитини.
  • Розглянути, яким чином можна ці перешкоди усунути.

Рекомендації для батьків та педагогів.

  • Уникайте змалювання негативного майбутнього.
  • Покажить радісні та щасливі перспективи наслідків бажанної поведінки.
  • Не допускайте установки на негативне мабутнє.
  • Висловлюйте устнановки на позитив.
  • Запевняйте дитину в тому, що вона спроможна бути успішною.
  • Зауважте що дитина вміє.
  • Зауважте чого має позбутися.
  • Продумайте що заважає ваший дитині позбутися небажанної поведінки
  • Проанализуйте, які ресурси, тобто сильні риси має Ваша дитина.
  • Намагайтеся вправляти дитину у бажанній поведінці,  зайвий раз не провокуйте на погані вчинки.
Приклади зміни перспективи
 Жахливе майбутнє  Світле майбутнє
 „Будеш погано вчитися - залишешся без фаху, не зможеш заробляти, станеш бомжем”  "Будеш гарно вчитися – отримаєшь престижний фах та цікаву роботу, зможеш заробляти”
 "Будеш їсти багато солодощів - зуби всі почорніють та випадуть"  "Будеш утримуватись від  солодощів - зуби будуть міцними та білими"
 „Не будеш розвивати силу волі - станеш пиячити”     „Будешь розвивати силу волі –досягнешь успіху”
 „Не будеш ділитися - з тобою ніхто не буде дружити”  "Будеш ділитися - з тобою  будуть дружити”
Приклади пероформулювання установок на позитив
 Негативні установки  Позитивні установки
 Бог тебе покарає  Бог тебе любить
 Не їж багато потовстішаешь, тебе не будуть любити  Їж на здоров’я, ти можеш відчути міру
 Не вір нікому, обмануть  Обирай собі друзів
 З тобою ніхто не буде приятелювати  Як ти ставишся до людей, так і люди до тебе
 От будеш все життя бідкатися  Твоя доля- в твоїх руках
 Не будешь слухатись-захворієш  Ти можеш зберігти сама своє здоров’я
 Яблуко від яблоні недалеко впало  Що посієш-те пожнеш
 Будеш букою-залишишся одна  Ти можеш спілкуватися з дітьми
Як не спровокувати дитину (приклади)
 Ви хочете, щоб дитина припинила надмірно їсти солодощі  не купуйте цукерок, печива, мармеладів та іншого
 Хочете, щоб перестала брехати  не лякайте карами
 Хочете, щоб не лінилася  не відміняйте доручень, допамагайте, нагадуйте про те,  що треба робити

Ситуація 5. Я повина пожертвувати для дітей всім у моєму житті.

«…мама вимагала від мене в усьому слухатися - "Я тебе ростила, багатьом задля тебе пожертвувала, і ти зобов'язана компенсувати це".Начебто діти - це відсоток в банку! Мою незалежність вона дуже жорстоко карала. В результаті була серія нервових зривів… Тому я не виношу свою маму і не бажаю жити з нею під одним дахом. Навіть бачитися -  не хочу..»

”Я заради неї пожертвувала кар’єрою, а вона не робить старанно уроки!”. «Я весь час присвячую вихованню та плеканню дитини, а вона не може бути організованою».

Можливі переживання та думки: „Якщо я знехтувала собою, я маю право на вдячність, я маю право на пошану.Всі, для кого я жертвувала собою, повинні слухатися мене. Коли я не отримую бажанної шані, слухнянності, вдячності я відчуваю образу, я відчуваю, що мене не люблять”

Можливі переживання та думки дитини : „Я повинна бути вдячною, якщо я буду робити щось по-своєму, я буду поганою, невдячною, буду почувати себе винною. Коли я роблю щось не те, я бачу, як гнівається та страждає мати”.

В такий ситуації дитина страждає тоді, коли отримує неадекватнний емоційний відгук. Наприклад, їй важко збагнути, чому мати чи вчителька так ображається та гнівається через розтріпаний щоденник та незаписані завдання. Адже дитина просто забула, загралася, відволіклася, і ні в якому разі не хотіла нікого скривдити.
Коли батьки жертвують своїм розвитком, згодом діти починають гостро відчувати соціальну недолугість батьків, яким нема чим гордитися. Стаючи дорослими діти відчуждаються від батьків, яки навпаки у похилому віці більш потребують близкості. Таким чином, викликаючи почуття провини в дітей, батьки наражаються на самотність у майбутньому.

Батькі перекладають відповідальність за нереалізованність власного життя на дитину. Це також викликає у дітей почутття провини та веде до відчуження дитини від батьків.

Подібна позиція вихователів, батьків, по-перше значно обмежує ресурси для розвитку їхньої особистості, а по-друге викликає у них стигмацію власної ролі, тобто викликає почуття священої жертви, на підсвідомому рівні накопичуються смуток, агресія, туга за нереалізованими потребами, що рано чи пізно виллється у неадекватні емоційні реакції у стосунках із дитиною. Людина, яка принесла велику жертву (а нехтування собою є чималою жертвою) підсвідомо вимагає від оточуючих компенсацію у вигляді безмежної вдячності та відчуває образу, не отримуючи її від тих, заради кого було перебудоване життя.
В нашій культурі ідеал матері передбачає жертовність, як чесноту. Тому до пожертвування всім заради дитини схильні переважно жінки, що власним життям намагаються втілити культурний ідеал жертовної матері.

Багато матерів схильні почуватися жертвами. Деякі з них у цій ролі ще від народження дитини — якщо справді довелося відмовитися від навчання, кар’єри тощо. Проте часто це не більше ніж гарна легенда для оточення, в яку згодом жінка сама починає вірити. Навіть ті, хто не почувався жертвою, коли дитина була малою, починають переосмислювати пройдений шлях. І тоді може почати здаватися, що цілий період життя прожитий даремно. Мати може відчути себе обманутою і скривдженою. Не має значення, наскільки активно вона грає роль жертви. Досить носити ці відчуття в душі, а негативні емоції все одно прорвуться назовні — у виразі обличчя, інтонації, зайвому зітханні... Дитина не може бути щасливою і психічно здоровою, якщо мати постійним німим докором тяжіє над її існуванням. Дитина відчуває сильні негативні почуття та буде намагатися певним чином віддалитися від матері.

Головна мета роботи психолога: трансформація життєвого сценарію батьків.

Завдання работи психолога з батьками.

  • З’ясування ієрархії життєвих цінностей.
  • Усвідомлення всіх почуттів.
  • Вправляння у адекватному самовираженні
  • Індивідуальний підбір засобів психоемоційної саморегуляції
  • Розвиток рефлексивності, вміння самоаналізу.
  • Визначення ресурсів розвитку особистості дорослого у спілкуванні з дитиною.

Рекомендації для батьків.

  • Проаналізуйте, як змінилося Ваше життя з появою дитини.
  • Зауважте, що Ви втрачаєте, та що знаходите, виховуючи дитину.
  • Уявить яким Ви б хотіли бачити Ваше життя з дитиною.

Питання для батьків.

  • Які свої мрії Ви втілюєте в дитину?
  • Які надії покладаєте на дитину?
  • Якої поведінки Ви чекаєте для своєї дитини.
  • В чому Ви обмежуете себе заради дитини?
  • Яки справи вам довелося покинути, щоб займатися дитиною?
  • Що Ви отримуєте від дитини натомість своїх знехтуванних справ та бажань?
  • Чим Вас радує дитина?
  • Які приємні почуття та переживання Ви отримуєте у спілкуванні з дітьми?
  • Чого Вам бракує для більш ефективного спілкування з дитиною?
  • Яким чином Ви реалізуєтесь, виховуючи дитину?
  • Які свої якості характеру розвиваєте у взаємодії з дитиною?

Післямова.

В цьому посібнику ми виокремили та розглянули декілька, найбільш поширенних, на нашу думку, упереджень виховання. Хибні установки у вихователів негативно впливають на психічне самопочуття дітей та дорослих, обтяжують розвиток, створюють перед умови для виникнення психічних негараздів, ускладнюють соціальну адаптацію.

Проте хочеться зауважити, що найбільш поширенним упередженнм є відношення до дитини як до об’єкту виховної дії. На нашу думку, найбільш здоровою є установка не на «виховання дитини» а на «життя з дитиною».